Перш ніж танк став головним символом військової могутності, Радянський Союз уже відбувся як велика броньова держава - з 1927 до 1945 рр. в СРСР було вироблено понад 15 тисяч легких і середніх бронемашин різних типів. Їхнім "золотим віком" стали 30-ті роки - радянські бронеавтомобілі особливо відзначилися в Іспанії та на Халхін-Голі, де діяли не гірше, а часом і краще за танки. Однак катастрофічний початок Великої Вітчизняної перекреслив усі попередні перемоги - більшу частину бронемашин Червоної Армії втратили в перші ж місяці війни, після чого практично всі конструкторські роботи було згорнуто, а у виробництві залишався лише легкий БА-64, у спішному порядку спроектований на Горьківському автозаводі на початку 1942 року.Чому "золотий вік" бронеавтомобілів виявився таким недовгим? Чому після війни їх виробництво в СРСР було остаточно припинено, хоча в багатьох арміях бойові машини цього класу служать досі? Чи слід вважати бронеавтомобілі "тупиковою гілкою" в розвитку бронетехніки - чи відмова від них стала серйозною помилкою? У книзі провідного військового історика ви знайдете відповіді на всі ці запитання.